гарем

(тур. harem, від араб. гарам – заборонене)

1. Жіноча половина багатого мусульманського будинку в країнах мусульманського Сходу, де існувало багатожонство.

2. Переносно – мешканки гарему.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарем — гаре́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гарем — [гарем] -ма, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  3. гарем — -у, ч. 1》 Жіноче приміщення у будинку багатих мусульман. 2》 перен. Мешканки цього приміщення, жінки багатого мусульманина. 3》 Скупчення в період гону самок, які запліднюються одним самцем. 4》 Стійка невелика група полігамних морських ссавців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарем — ГАРЕ́М, у, ч. 1. Жіноче приміщення у будинку багатого мусульманина. Грек розказував про східні гареми, про афінських грекинь (І. Нечуй-Левицький); Стоять з гарему звалища сумні. Словник української мови у 20 томах
  5. гарем — У мусульманському будинку частина помешкання, призначена виключно для жінок і дітей, до якої не мають права заходити чужі чоловіки; також збірна назва жінок, що там перебувають. Універсальний словник-енциклопедія
  6. гарем — Гаре́м, треба харе́м, -му Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гарем — ГАРЕ́М, у, ч. 1. Жіноче приміщення у будинку багатих мусульман. Грек розказував про східні гареми, про афінських грекинь (Н.-Лев., І, 1956, 344); Стоять з гарему звалища сумні. Садок і башта, тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. гарем — (араб. — заборонене) Жіноча частина палаців і багатих будинків в архітектурі Стародавнього і мусульманського Сходу (синонім — харам). Архітектура і монументальне мистецтво
  9. гарем — Гарем, -му м. 1) Гаремъ. Роскошуй в своїх гаремах. Шевч. 613. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152. 2) Отъ двадцати до тридцати соединенныхъ плотовъ сплавнаго дерева (тальб), идущихъ одинъ за другимъ. Шух. І. 181. Словник української мови Грінченка