гема

ге́ма

(від лат. gemma – дорогоцінний камінь)

дорогоцінний або напівдорогоцінний камінь з вирізьбленим опуклим (див. камея) чи заглибленим (див. інталія) зображенням, що використовувався як печатка, амулет, прикраса і т. п.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гема — ге́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гема — Дорогоцінний або напівдорогоцінний камінь, оздоблений мініатюрним рельєфом, різьбленим заглиблено (інталія) або опукло (камея); мистецтво різьблення г. — гліптика. Універсальний словник-енциклопедія
  3. гема — -и, ж. Невеликий різьблений камінь з опуклим або врізаним углиб зображенням, відомий з давнини як печатка або прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гема — ГЕ́МА, и, ж. Коштовний або напівкоштовний камінь із вирізьбленим опуклим (камея) чи заглибленим (інталія) зображенням, що використовувався як печатка, амулет або прикраса. Серед намистин були й скляні печатки – геми (з наук. літ.); Професор зібрав незвичну колекцію гем (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. гема — ГЕ́МА, и, ж. Невеликий різьблений камінь з опуклим або врізаним углиб зображенням, відомий з давнини як печатка або прикраса. Словник української мови в 11 томах