геміплегія
геміплегі́я
(від гемі... і грец. πληγή – удар, поразка)
повна втрата довільних рухів (параліч) однієї половини тіла людини або тварини. Виникає при ураженні головного мозку або при функціональних розладах.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геміплегія — геміплегі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- геміплегія — -ї, ж., мед. Параліч однієї половини тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- геміплегія — ГЕМІПЛЕГІ́Я, ї, ж., вет., мед. Параліч правої або лівої половини тіла. Геміплегія переходить у глибокий геміпарез. Відновлюється м'язовий тонус паралізованих кінцівок (з наук. літ.); У хворого виявлено швидкий розвиток капсулярної геміплегії (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах