геміплегія
ГЕМІПЛЕГІ́Я, ї, ж., вет., мед.
Параліч правої або лівої половини тіла.
Геміплегія переходить у глибокий геміпарез. Відновлюється м'язовий тонус паралізованих кінцівок (з наук. літ.);
У хворого виявлено швидкий розвиток капсулярної геміплегії (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геміплегія — геміплегі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- геміплегія — -ї, ж., мед. Параліч однієї половини тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- геміплегія — геміплегі́я (від гемі... і грец. πληγή – удар, поразка) повна втрата довільних рухів (параліч) однієї половини тіла людини або тварини. Виникає при ураженні головного мозку або при функціональних розладах. Словник іншомовних слів Мельничука