ген

(від грец. γένος – рід, походження)

елементарна одиниця спадковості.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ген — ГЕН¹, присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. — Дивився, як там Лев здиха. Аж ген у тій діброві! (Гл., Вибр., 1957, 41); Велично пливе ген по ниві комбайн (Головко, І, 1957,. Словник української мови в 11 томах
  2. ген — ген 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ген 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ген — пр., он там, ДАЛЕКО, сил. ГЕН-ГЕН. Словник синонімів Караванського
  4. ген — ДАЛЕ́КО (на великій відстані; на велику відстань), НЕБЛИ́ЗЬКО, ГЕН, ГЕН-ГЕ́Н підсил., ДАЛЕЧЕ́НЬКО розм.; ВДАЛИНІ́ (УДАЛИНІ́), ВДАЛЕЧИНІ́ (УДАЛЕЧИНІ́) (на великій відстані); ГЕТЬ, ГЕТЬ-ГЕ́ТЬ підсил. (перев. на велику відстань). — А де ж тут у вас криниця?. Словник синонімів української мови
  5. ген — I -а. Елементарна одиниця спадковості, за допомогою якої ознаки і властивості передаються нащадкам: зчеплення генів, дрейф генів. II присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; далеко, отам. Літературне слововживання
  6. ген — I присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. II -а, ч., біол. За сучасним уявленням, одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам. Домінантний ген. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ген — Ген; ген-ге́н, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ген — ГЕН¹, присл., розм. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. – Дивився, як там Лев здиха, Аж ген у тій діброві! (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. ген — Матеріальна одиниця спадковості, ділянка молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК); містить генетичну інформацію про послідовність амінокислот в поліпептиді або нуклеотидів в РНК;... Універсальний словник-енциклопедія
  10. ген — Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. Маркев. 33. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Словник української мови Грінченка