ген
ГЕН¹, присл., розм.
Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко.
– Дивився, як там Лев здиха, Аж ген у тій діброві! (Л. Глібов);
Аж ген за північ, коли пожежа стихла і зарево згасло, змогла тільки трохи заспокоїтися Христя і лягла спати (Панас Мирний);
Велично пливе ген по ниві комбайн (А. Головко);
Ще не вляглася курява, яку збили копита козацьких коней, як із-за гаю, що бовванів ген за верству попереду, неждано вихопився загін гусарів (Василь Шевчук).
ГЕН², а, ч., біол.
Елементарна одиниця спадковості речовини, частина молекули ДНК, що визначає появу і розвиток якоїсь ознаки.
Методи клітинної інженерії дають можливість пересаджувати з одних клітин в інші окремі гени (з наук.-попул. літ.);
Консервація інтелекту необхідна. Принаймні щодо індивідів, які не беруть участі в науковій роботі. Нам потрібні не вони, а тільки їхні гени (М. Руденко);
Всi вади i недолiки людської вдачi у малого не передаються генами, вони прищеплюються дорослими людьми. Все хороше й погане дiти запозичують у дорослих (М. Циба).
Значення в інших словниках
- ген — ген 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ген 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ген — I -а. Елементарна одиниця спадковості, за допомогою якої ознаки і властивості передаються нащадкам: зчеплення генів, дрейф генів. II присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; далеко, отам. Літературне слововживання
- ген — пр., он там, ДАЛЕКО, сил. ГЕН-ГЕН. Словник синонімів Караванського
- ген — I присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. II -а, ч., біол. За сучасним уявленням, одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам. Домінантний ген. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ген — (від грец. γένος – рід, походження) елементарна одиниця спадковості. Словник іншомовних слів Мельничука
- ген — Матеріальна одиниця спадковості, ділянка молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК); містить генетичну інформацію про послідовність амінокислот в поліпептиді або нуклеотидів в РНК;... Універсальний словник-енциклопедія
- ген — ДАЛЕ́КО (на великій відстані; на велику відстань), НЕБЛИ́ЗЬКО, ГЕН, ГЕН-ГЕ́Н підсил., ДАЛЕЧЕ́НЬКО розм.; ВДАЛИНІ́ (УДАЛИНІ́), ВДАЛЕЧИНІ́ (УДАЛЕЧИНІ́) (на великій відстані); ГЕТЬ, ГЕТЬ-ГЕ́ТЬ підсил. (перев. на велику відстань). — А де ж тут у вас криниця?. Словник синонімів української мови
- ген — Ген; ген-ге́н, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ген — ГЕН¹, присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. — Дивився, як там Лев здиха. Аж ген у тій діброві! (Гл., Вибр., 1957, 41); Велично пливе ген по ниві комбайн (Головко, І, 1957,. Словник української мови в 11 томах
- ген — Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. Маркев. 33. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Словник української мови Грінченка