голіарди
голіа́рди
(від старофранц. goliard – блазень)
бродячі актори (збіглі ченці, мандрівні студенти) 11 – 14 ст. в Німеччині, Франції, Англії, Північній Італії. Складали сатиричні, любовні, застольні пісні, пародії на католицьку церкву і церковників, за що переслідувалися ними. Див. також ваганти.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голіарди — -ів, мн. Те саме, що ваганти. Великий тлумачний словник сучасної мови