голіаф
голіа́ф
1. За біблійним переказом, філістимлянин-велетень, переможений у єдиноборстві пастухом Давидом.
2. Переносно – гігант.
3. Безхвоста земноводяна тварина родини жаб. Зрідка трапляється в Центральній Африці.
4. Великий жук родини пластинчастовусих, поширений у Центральній Африці.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голіаф — голіа́ф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Голіаф — За біблійною легендою (Перша книга царств, 17), філістимлянський велетень. Так називають людину дуже високого зросту і значної фізичної сили. Словник крилатих висловів
- голіаф — -а, ч. 1》 За біблійним переказом, філістимлянин-велетень, переможений у єдиноборстві пастухом Давидом. 2》 перен. Гігант. 3》 Безхвоста земноводна тварина родини жаб. 4》 Великий жук родини пластинчатовусих, поширений у Центральній Африці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голіаф — ГОЛІА́Ф, а, ч. 1. Велетень, предмет величезного розміру (назва пов'язана з ім'ям біблійного велетня, переможеного у двобої пастухом Давидом). Служили у Троян два брати, Із них був всякий голіаф: Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (І. Словник української мови у 20 томах