дедукція

Значення в інших словниках

1. дедукція — деду́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. дедукція — Дедукция — deduction — Deduktion — метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення. Гірничий енциклопедичний словник
3. дедукція — -ї, ж., лог. Метод дослідження, за яким окреме пізнається на основі знання загального; прот. індукція. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дедукція — Висновок Словник чужослів Павло Штепа
5. дедукція — Дедуктивні висновки, міркування, які полягають в обґрунтуванні якоїсь думки посиланням на думку, з якої вона логічно витікає; в звичайному розумінні — виведення детальних суджень із загальних, умовиводи. Універсальний словник-енциклопедія
6. дедукція — ДЕДУКЦІЯ (лат. deductio, від deduco — відводжу, виводжу) — у традиційній логіці перехід від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних... Філософський енциклопедичний словник
7. дедукція — Деду́кція, -кції, -кцією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дедукція — ДЕДУ́КЦІЯ, ї, ж., лог. Метод дослідження, за яким окреме пізнається на основі знання загального; протилежне індукція. Словник української мови в 11 томах