дедукція

Висновок

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дедукція — ДЕДУКЦІЯ (лат. deductio, від deduco — відводжу, виводжу) — у традиційній логіці перехід від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних... Філософський енциклопедичний словник
  2. дедукція — Дедукция — deduction — Deduktion — метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення. Гірничий енциклопедичний словник
  3. дедукція — деду́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. дедукція — -ї, ж., лог. Метод дослідження, за яким окреме пізнається на основі знання загального; прот. індукція. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дедукція — Деду́кція, -кції, -кцією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дедукція — ДЕДУ́КЦІЯ, ї, ж., лог. Метод дослідження, за яким окреме пізнається на основі знання загального; протилежне індукція. Словник української мови в 11 томах
  7. дедукція — деду́кція (лат. deductio, від deduco – відводжу, виводжу) метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. дедукція — Дедуктивні висновки, міркування, які полягають в обґрунтуванні якоїсь думки посиланням на думку, з якої вона логічно витікає; в звичайному розумінні — виведення детальних суджень із загальних, умовиводи. Універсальний словник-енциклопедія