деменція

деме́нція

(лат. dementia – безумство)

слабоумство, що виникає в людини як результат деякого ураження головного мозку при атеросклерозі, епілепсії тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деменція — деме́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. деменція — -ї, ж., мед. Слабоумство, що виникає внаслідок ураження головного мозку. Алкогольна деменція — деменція, що спостерігається на останніх стадіях серйозного, хронічного алкоголізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деменція — ДЕМЕ́НЦІЯ, ї, ж., мед. Набуте недоумство. Для деменції характерним є стійке зниження пізнавальної діяльності з втратою в тій чи іншій мірі раніше засвоєних знань і практичних навичок та утрудненням чи неможливістю придбання нових (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. деменція — (мед.) розумоспад, здуріння Словник чужослів Павло Штепа
  5. деменція — Вада розумового розвитку — погіршення здатності осмислювати і критично оцінювати ситуацію; виникає внаслідок обширного пошкодження тканин мозку; найчастіше це судинні або дегенеративні зміни в старечому віці. Універсальний словник-енциклопедія
  6. деменція — деменція (недоумкуватість / слабоумство) грубе порушення інтелектуальних функцій при органічному ураженні мозку в результаті захворювання чи травми. англ. dementia; нім. Dementia f=, … menzien; угор. demencia; рос. слабоумие. Словник із соціальної роботи