деменція
деме́нція
-ї, ж., мед.
Слабоумство, що виникає внаслідок ураження головного мозку.
Алкогольна деменція — деменція, що спостерігається на останніх стадіях серйозного, хронічного алкоголізму.
Дегенеративна деменція — форма деменції, яка характеризується поступовою прогресуючою деградацією.
Інфантильна деменція — прогресуюче слабоумство в дітей у віці 3-5 років.
Мультиінфарктна деменція — деменція, яка виникла в результаті серйозного захворювання серцево-судинної системи.
Пресенільна деменція — спеціальний термін для позначення деменції, що починається у віці до 65 років.
Сенільна деменція — загальний термін для позначення будь-якої деменції, що супроводжує старість.
Судинна деменція — слабоумство, що виникло внаслідок скорочення мозкового кровотоку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деменція — деме́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- деменція — деменція (недоумкуватість / слабоумство) грубе порушення інтелектуальних функцій при органічному ураженні мозку в результаті захворювання чи травми. англ. dementia; нім. Dementia f=, … menzien; угор. demencia; рос. слабоумие. Словник із соціальної роботи
- деменція — (мед.) розумоспад, здуріння Словник чужослів Павло Штепа
- деменція — ДЕМЕ́НЦІЯ, ї, ж., мед. Набуте недоумство. Для деменції характерним є стійке зниження пізнавальної діяльності з втратою в тій чи іншій мірі раніше засвоєних знань і практичних навичок та утрудненням чи неможливістю придбання нових (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- деменція — деме́нція (лат. dementia – безумство) слабоумство, що виникає в людини як результат деякого ураження головного мозку при атеросклерозі, епілепсії тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- деменція — Вада розумового розвитку — погіршення здатності осмислювати і критично оцінювати ситуацію; виникає внаслідок обширного пошкодження тканин мозку; найчастіше це судинні або дегенеративні зміни в старечому віці. Універсальний словник-енциклопедія