диктатура

диктату́ра

(лат. dictatura – необмежена влада)

1. Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу.

2. Влада диктатора.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диктатура — диктату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. диктатура — Спосіб здійснення державної влади. Для диктатури характерним є безпосереднє застосування озброєної сили, обмеження прав та свобод. Словник із соціальної роботи
  3. диктатура — [диектатура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. диктатура — -и, ж. 1》 У Стародавньому Римі – повноваження, влада або період влади диктатора. 2》 Влада диктатора взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. диктатура — Владарство, всевладство, див. тоталітаризм Словник чужослів Павло Штепа
  6. диктатура — див. сваволя Словник синонімів Вусика
  7. диктатура — Форма автократичної влади, коли управління здійснює одна чи кілька осіб, котрі ліквідовують демократичні свободи. Універсальний словник-енциклопедія
  8. диктатура — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  9. диктатура — Диктату́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. диктатура — ДИКТАТУ́РА, и, ж. 1. Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу. [Дудар:] Пролетаріат тебе з пазурів експлуататора вириває, а ти ще й опинаєшся, питаєш, чому диктатура! (Мик., І, 1957, 64). Словник української мови в 11 томах