диктатура пролетаріату

диктату́ра пролетаріа́ту

державна влада робітничого класу, що встановлюється внаслідок перемоги соціалістичної революції; використовується ним для побудови соціалізму і переходу до комуністичного будівництва. Завдання Д. п. полягають у придушенні опору та ліквідації експлуататорських класів, створенні матеріально-технічної бази соціалізму, залученні до будівництва соціалізму селянства, здійсненні культурної революції, в закріпленні завоювань соціалістичної революції і боротьбі проти спроб контрреволюції реставрувати владу буржуазії. Найвищим принципом Д. п. є союз робітничого класу з селянством при керівній ролі робітничого класу. Д. п. – диктатура переважної більшості над меншістю. Вона виражає інтереси всього трудового народу і є справжньою демократією для трудящих. Керівною і спрямовуючою силою в системі Д. п. є комуністичні й робітничі партії. Д. п. – загальна, обов’язкова для всіх країн закономірність соціалістичної революції і соціалістичного будівництва, історично необхідна політична організація суспільства на весь період переходу від капіталізму до соціалізму. З повною, остаточною перемогою соціалізму держава Д. п. переростає в загальнонародну державу. Вчення про Д. п. було створене К. Марксом і Ф. Енгельсом, розвинуте далі В. І. Леніним і збагачене в наш час досвідом КПРС та інших комуністичних і робітничих партій.