диференціальний

диференціа́льний

(від диференціал)

різницевий, різний; той, що залежить від якоїсь умови;

¤ д-е числення – частина вищої математики, що вивчає властивості й способи обчислення диференціалів (або похідних) та їх застосування;

¤ д-а геометрія – частина геометрії, що застосовує диференціальне числення;

¤ д-і рівняння – рівняння, в яких шукана функція пов’язана з диференціалами (або похідними) та незалежними змінними;

¤ д-і механізми – механізми, в яких залишковий рух пропорційний різниці або сумі складових рухів; мовозн. д-і ознаки – ознаки, що використовують для розрізняння звукових одиниць (напр., фонем).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диференціальний — диференціа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. диференціальний — -а, -е. 1》 мат. Прикм. до диференціал 1). Диференціальна геометрія — розділ геометрії, який вивчає геометричні образи (криві, поверхні та ін.) засобами диференціального числення. 2》 Неоднаковий у різних умовах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диференціальний — ДИФЕРЕНЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. мат. Прикм. до диференціа́л 1. Великий інтерес являють роботи математиків з теорії диференціальних рівнянь (Наука.., 11, 1956, 31). 2. Неоднаковий у різних умовах. Словник української мови в 11 томах