1. Словник іншомовних слів Мельничука

еклектика

екле́ктика, еклекти́зм

(від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає)

1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами.

2. Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, оцінок теорій.

3. Переносно – відсутність оригінальності і самостійності.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еклектика — екле́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. еклектика — -и, ж., книжн. Те саме, що еклектизм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. еклектика — Тенденція в красних мистецтвах до поєднання стильових елементів, запозичених від різних епох і мистецьких середовищ; одна з основ академізму; характерна для різних епох, зокрема для 2-ої полов. XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
  4. еклектика — ЕКЛЕ́КТИКА, и, ж., книжн. Те саме, що еклекти́зм. Еклектика завжди лишається еклектикою, тобто необгрунтованою спробою поєднати і примирити ідеї, аргументи, концепції, які з точки зору діалектичного матеріалізму поєднати неможливо (Рад. літ-во, 6, 1968, 49). Словник української мови в 11 томах