еклектика
Тенденція в красних мистецтвах до поєднання стильових елементів, запозичених від різних епох і мистецьких середовищ; одна з основ академізму; характерна для різних епох, зокрема для 2-ої полов. XIX ст.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- еклектика — екле́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- еклектика — -и, ж., книжн. Те саме, що еклектизм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еклектика — екле́ктика, еклекти́зм (від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає) 1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами. Словник іншомовних слів Мельничука
- еклектика — ЕКЛЕ́КТИКА, и, ж., книжн. Те саме, що еклекти́зм. Еклектика завжди лишається еклектикою, тобто необгрунтованою спробою поєднати і примирити ідеї, аргументи, концепції, які з точки зору діалектичного матеріалізму поєднати неможливо (Рад. літ-во, 6, 1968, 49). Словник української мови в 11 томах