емісар

еміса́р

(від лат. emissarius – посланець)

особа, що її одна держава посилає в іншу з певним дорученням (здебільшого секретним).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. емісар — еміса́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. емісар — (секретний) посланець, представник, довірена особа, агент, посол, дипломат, як ім. уповноважений, кн. виконавець секретної місії; пор. ШПИГУН. Словник синонімів Караванського
  3. емісар — -а, ч. Посланець держави, політичної організації з дорученням, неофіційною місією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. емісар — Післанець, уповноважений, див. представник, репрезентант, агент Словник чужослів Павло Штепа
  5. емісар — Еміса́р, -ра, -рові; -са́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. емісар — ЕМІСА́Р, а, ч. Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні). Йому було літ десять, як із-за Дунаю, з Січі приїздили до них у село емісари (Коцюб. Словник української мови в 11 томах