камін
камі́н
(від грец. κάμινος – піч)
відкрита кімнатна піч з прямим димарем.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- камін — камі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- камін — -а, ч. Відкрита кімнатна піч з прямим димарем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- камін — Вахран, див. очаг Словник чужослів Павло Штепа
- камін — КАМІ́Н, КОМИНО́К. Єдине, що давало в кімнаті тепло.., — був великий камін при задній стіні (Ю. Смолич); В коминку тріщить і гуде веселий огонь (І. Франко). Словник синонімів української мови
- камін — Камі́н, -на, в -ні; -мі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- камін — КАМІ́Н, а, ч. Те саме, що комино́к 2. Ми знов всі троє сиділи в той вечір перед каміном (Коцюб., II, 1955, 255); Єдине, що давало кімнаті тепло..,— був великий камін при задній стіні (Смолич, Світанок.., 1953, 415). Словник української мови в 11 томах
- камін — (нім. < лат. — відкрите вогнище) Кімнатна піч з широкою топкою, відгородженою решіткою, і прямим димоходом, що гріла приміщення відкритим полум'ям (синонім — коминок). Архітектура і монументальне мистецтво