1. Словник іншомовних слів Мельничука

канитель

каните́ль

(франц. cannetille)

1. Тонка металева (золота або срібна) нитка для вишивання.

2. Переносно – зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канитель — каните́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. канитель — див. морока Словник синонімів Вусика
  3. канитель — -і, ж. 1》 Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель. 2》 М'яка металева обмотка музичних струн для одержання низьких звуків. 3》 перен. Зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канитель — Тяганина, морока, маруда Словник чужослів Павло Штепа
  5. канитель — (фр. cannetille) — м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання пальців струною під час гри. Словник-довідник музичних термінів
  6. канитель — КАНИТЕ́ЛЬ, і, ж. Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель. Словник української мови в 11 томах