канитель
каните́ль
-і, ж.
1》 Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель.
2》 М'яка металева обмотка музичних струн для одержання низьких звуків.
3》 перен. Зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канитель — каните́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- канитель — див. морока Словник синонімів Вусика
- канитель — Тяганина, морока, маруда Словник чужослів Павло Штепа
- канитель — (фр. cannetille) — м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання пальців струною під час гри. Словник-довідник музичних термінів
- канитель — каните́ль (франц. cannetille) 1. Тонка металева (золота або срібна) нитка для вишивання. 2. Переносно – зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне. Словник іншомовних слів Мельничука
- канитель — КАНИТЕ́ЛЬ, і, ж. Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель. Словник української мови в 11 томах