канцлер
ка́нцлер
(нім. Kanzler, від лат. cancellarius – воротар)
1. За середньовіччя в Західній Європі особа, що займала при дворі монарха високі посади (начальника канцелярії, охоронця державної печатки тощо).
2. В дореволюційній Росії державний К. – найвищий цивільний чин.
3. У ряді буржуазних країн – назва деяких вищих державних посад [ напр., у Великобританії К. державної скарбниці – міністр фінансів; в Австрії і ФРН федеральний К. – глава уряду; у Швейцарії К. Союзу – керівних секретаріату вищих федеральних органів влади й управління (Союзних зборів і Союзної ради)]. Див. також рейхсканцлер, лорд-канцлер.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канцлер — ка́нцлер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- канцлер — [канцлеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- канцлер — -а, ч. 1》 За середньовіччя (переважно в Західній Європі) – особа, яка обіймала при дворі монарха високі посади (охоронця державної печатки, керівника канцелярії тощо). 2》 У деяких країнах – одне з найвищих державних звань, а також особа, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канцлер — Голова міністрів, див. прем'єр Словник чужослів Павло Штепа
- канцлер — (-а) ч.; мол. Хвороба. ПСУМС, 31. Словник жарґонної лексики української мови
- канцлер — Вищий сановник в Польщі, що зберігав державну печатку і наглядав за законодавством та судочинством; він же звичайно відав іноземними справами Словник застарілих та маловживаних слів
- канцлер — У середньовіччі достойник, котрий керував канцелярією володаря; у давній Речі Посполитій від кінця XIV ст. вел. коронний к. був одним із найвищих урядовців країни, член королівської ради, пізніше сенату, виконував зовнішньополітичні функції... Універсальний словник-енциклопедія
- канцлер — Ка́нцлер, -ра; -лери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- канцлер — КА́НЦЛЕР, а, ч. 1. За середньовіччя (переважно в Західній Європі) — особа, що займала при дворі монарха високі посади (охоронця державної печатки, керівника канцелярії тощо). Тяжкі часи переживав наш український народ під польським пануванням у XVI віці.. Словник української мови в 11 томах