1. Словник української мови в 11 томах

канцлер

КА́НЦЛЕР, а, ч.

1. За середньовіччя (переважно в Західній Європі) — особа, що займала при дворі монарха високі посади (охоронця державної печатки, керівника канцелярії тощо).

Тяжкі часи переживав наш український народ під польським пануванням у XVI віці.. Виробили [єзуїти] таке право, що жоден «іновірець» не міг займати найвищих .. урядів державних, не міг бути сенатором, канцлером, воєводою і т. п. (Фр., XVI, 1955, 415);

— Якщо великий канцлер сьогодні підпише грамоту, я пошлю пахолка до пана,— додав він (Тулуб, Людолови, І, 1957, 10).

2. У деяких буржуазних країнах — одне з найвищих державних звань, а також особа, що має це звання (напр.: у Великобританії — лорд-канцлер — голова палати лордів і міністр юстиції, канцлер державної скарбниці — міністр фінансів; в Австрії та ФРН — федеральний канцлер — голова уряду).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канцлер — ка́нцлер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. канцлер — [канцлеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. канцлер — -а, ч. 1》 За середньовіччя (переважно в Західній Європі) – особа, яка обіймала при дворі монарха високі посади (охоронця державної печатки, керівника канцелярії тощо). 2》 У деяких країнах – одне з найвищих державних звань, а також особа, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канцлер — Голова міністрів, див. прем'єр Словник чужослів Павло Штепа
  5. канцлер — (-а) ч.; мол. Хвороба. ПСУМС, 31. Словник жарґонної лексики української мови
  6. канцлер — Вищий сановник в Польщі, що зберігав державну печатку і наглядав за законодавством та судочинством; він же звичайно відав іноземними справами Словник застарілих та маловживаних слів
  7. канцлер — ка́нцлер (нім. Kanzler, від лат. cancellarius – воротар) 1. За середньовіччя в Західній Європі особа, що займала при дворі монарха високі посади (начальника канцелярії, охоронця державної печатки тощо). 2. В дореволюційній Росії державний... Словник іншомовних слів Мельничука
  8. канцлер — У середньовіччі достойник, котрий керував канцелярією володаря; у давній Речі Посполитій від кінця XIV ст. вел. коронний к. був одним із найвищих урядовців країни, член королівської ради, пізніше сенату, виконував зовнішньополітичні функції... Універсальний словник-енциклопедія
  9. канцлер — Ка́нцлер, -ра; -лери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)