канцелярія
КАНЦЕЛЯ́РІЯ, ї, ж. Відділ установи, який займається діловодством.
Писарі з канцелярії покинуть писати, шевчики, кравчики.. — усі ж то лавою йдуть… куди ж то? На Гончарівку (Кв.-Осн., II, 1956, 310);
Він попав в військову канцелярію і служив за писаря (Н.-Лев., IV, 1956, 56);
З’їздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Ле, Міжгір’я, 1953, 73);
// Приміщення цього відділу.
В канцелярії рипнули дверима (Л. Укр., III, 1952, 560);
Треба було вскочити до канцелярії й загасити вогонь (Сміл., Сашко, 1954, 205).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канцелярія — канцеля́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- канцелярія — Контора, р. бюро, ок. писарня. Словник синонімів Караванського
- канцелярія — [канцеил’ар'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- канцелярія — -ї, ж. Відділ установи, який веде діловодство. || Приміщення цього відділу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канцелярія — канцелярія 1. канцелярія ◊ па́нська канцелярія адвокатська контора, яка займається винятково резонансними справами: Адвокатська канцелярія мого дядька належала до т.зв. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- канцелярія — Канцеля́рія, -рії, -рією; -ля́рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- канцелярія — рос. канцелярия підрозділ установи (організації, підприємства), що відає діловодством, службовим листуванням, оформленням документації. Eкономічна енциклопедія