1. Словник іншомовних слів Мельничука

кооператив

кооперати́в

(нім. Kooperative, від лат. cooperative – той, що співробітничає)

добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Див. кооперація.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооператив — кооперати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кооператив — [коопеиратиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў Орфоепічний словник української мови
  3. кооператив — -у, ч. 1》 Те саме, що кооперація 2), 3). Споживчий кооператив — кооператив, що об'єднує споживачів для закупівлі та виробництва споживчих товарів з подальшим продажем. 2》 розм. Будинок або квартира, що належать житлово-будівельному кооперативу. Житловий кооператив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кооператив — КООПЕРАТИ́В, у, ч. 1. Організація, заснована на принципі об'єднання власності її членів-пайовиків. Селяни вже давно, з кінця ХIХ ст., організовували різноманітні сільськогосподарські кооперативи – збутові, постачальницькі, переробні, кредитні (з наук. Словник української мови у 20 томах
  5. кооператив — (англ. сооperative) бізнес, яким володіють і управляють його члени, часто споживачі продукції (послуг), постачальники та ін. Економічний словник
  6. кооператив — КРАМНИ́ЦЯ (приміщення, заклад для роздрібної торгівлі), МАГАЗИ́Н, КРАМ заст., СКЛЕП діал.; КООПЕРАТИ́В, КООПЕРА́ЦІЯ розм. (на кооперативних засадах); УНІВЕРМА́Г (універсальний торговельний заклад); УНІВЕРСА́М (торговельний заклад самообслуговування). Словник синонімів української мови
  7. кооператив — Кооперати́в, -ву; -ти́ви, -вів (ч. р.) і кооперати́ва, -ви; -ти́ви, -ти́в (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кооператив — КООПЕРАТИ́В, у, ч. Те саме, що коопера́ція 2, 3. Кооператори Закарпаття першими на Україні стали ініціаторами створення шкільних кооперативів (Рад. Укр., 21. XIІ 1960, 3); Він заскочив до кооперативу, купив конверт і папір (Сміл., Зустрічі, 1936, 205); Житловий кооператив. Словник української мови в 11 томах
  9. кооператив — рос. кооператив (від латин. cooperativus-той, що сприяє, співпрацює) — добровільне об'єднання людей, які на пайових засадах, використовуючи спільні ресурси (матеріальні, фінансові, трудові), ведуть виробничу, комерційно-торговельну, споживчу діяльність. Eкономічна енциклопедія