1. Словник української мови у 20 томах

кооператив

КООПЕРАТИ́В, у, ч.

1. Організація, заснована на принципі об'єднання власності її членів-пайовиків.

Селяни вже давно, з кінця ХIХ ст., організовували різноманітні сільськогосподарські кооперативи – збутові, постачальницькі, переробні, кредитні (з наук. літ.);

// Така організація, створена для спорудження житла своїм членам.

Будинок, споруджений або придбаний житловим кооперативом, є його власністю (з мови документів);

Сім років тому близько двадцяти гектарів території колишньої бази відпочинку дісталося будівельному кооперативу (з газ.);

// розм. Житлове приміщення, побудоване на пайові внески.

– Між іншим, – сказав сусід, – ви могли б приєднати до своєї ще й мою квартиру. Побудуйте мені однокімнатний кооператив, а собі забирайте мою (П. Загребельний);

– Встигнеш мій курінь пропити. – Е, бабо, ви такого не кажіть: як продамо ваш курінь, гроші покладемо старшій дочці на кооператив (В. Дрозд).

2. розм. Кооперативна крамниця; кооперація (у 3 знач.).

– Ви хіба винороби? – Атож... і те вино, що п'є Методій у кооперативі, – теж наше... (Олесь Досвітній);

Він заскочив до кооперативу, купив конверт і папір (Л. Смілянський);

В кооперативі було що завгодно: бочки гасу, ковбаса, мило, горілка, книги... (Б. Харчук);

Череп – це був наш колега, ще з тих часів, коли ми .. займалися охороною кооперативів (Л. Кононович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооператив — кооперати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кооператив — [коопеиратиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў Орфоепічний словник української мови
  3. кооператив — -у, ч. 1》 Те саме, що кооперація 2), 3). Споживчий кооператив — кооператив, що об'єднує споживачів для закупівлі та виробництва споживчих товарів з подальшим продажем. 2》 розм. Будинок або квартира, що належать житлово-будівельному кооперативу. Житловий кооператив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кооператив — (англ. сооperative) бізнес, яким володіють і управляють його члени, часто споживачі продукції (послуг), постачальники та ін. Економічний словник
  5. кооператив — кооперати́в (нім. Kooperative, від лат. cooperative – той, що співробітничає) добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Див. кооперація. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кооператив — КРАМНИ́ЦЯ (приміщення, заклад для роздрібної торгівлі), МАГАЗИ́Н, КРАМ заст., СКЛЕП діал.; КООПЕРАТИ́В, КООПЕРА́ЦІЯ розм. (на кооперативних засадах); УНІВЕРМА́Г (універсальний торговельний заклад); УНІВЕРСА́М (торговельний заклад самообслуговування). Словник синонімів української мови
  7. кооператив — Кооперати́в, -ву; -ти́ви, -вів (ч. р.) і кооперати́ва, -ви; -ти́ви, -ти́в (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кооператив — КООПЕРАТИ́В, у, ч. Те саме, що коопера́ція 2, 3. Кооператори Закарпаття першими на Україні стали ініціаторами створення шкільних кооперативів (Рад. Укр., 21. XIІ 1960, 3); Він заскочив до кооперативу, купив конверт і папір (Сміл., Зустрічі, 1936, 205); Житловий кооператив. Словник української мови в 11 томах
  9. кооператив — рос. кооператив (від латин. cooperativus-той, що сприяє, співпрацює) — добровільне об'єднання людей, які на пайових засадах, використовуючи спільні ресурси (матеріальні, фінансові, трудові), ведуть виробничу, комерційно-торговельну, споживчу діяльність. Eкономічна енциклопедія