коніїн

КОНІЇ́Н, у, ч., біол.

Алкалоїд, який міститься в болиголові та деяких інших рослинах.

Коніїн було синтезовано 1886 р. німецьким хіміком А. Ладенбургом (з наук. літ.);

Коніїн легко всмоктується шкірою, слизовими оболонками порожнини рота й кишківника (з наук.-попул. літ.);

Ознаками отруєння коніїном є головний біль, запаморочення, важкість у голові, слинотеча, нудота, блювота, сонливість (з навч. літ.).