1. Словник іншомовних слів Мельничука

кутикула

кути́кула

(від лат. cuticula – шкірка)

1. У тварин і людини – шар щільної речовини, що вкриває поверхню клітин покривної тканини – епітелію й виконує здебільшого захисну функцію.

2. У рослин К. – тонка неструктурна плівка, що вкриває покривну тканину (епідерміс) листків і молодих стебел.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутикула — кути́кула іменник жіночого роду у рослин – тонка безструктурна плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел; у тварин і людей – шар щільної речовини, що вкриває поверхню клітин Орфографічний словник української мови
  2. кутикула — -и, ж., спец. 1》 У рослин – тонка безструктурна плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел. 2》 У тварин і людей – шар щільної речовини, що вкриває поверхню клітин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кутикула — КУТИ́КУЛА, и, ж., біол. 1. У рослин – тонка зовнішня плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел, захищає рослину від несприятливих зовнішніх чинників. Молоді пагони вкриті епідермою, яка має кутикулу з сольовими трихомами (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. кутикула — КУТИ́КУЛА, и, ж., спец. 1. У рослин — тонка безструктурна плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел. В дорослому стані стебло конопель має чотири основних типи тканин — кору, твірну тканину, деревину і серцевину. Словник української мови в 11 томах