кутикула
КУТИ́КУЛА, и, ж., біол.
1. У рослин – тонка зовнішня плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел, захищає рослину від несприятливих зовнішніх чинників.
Молоді пагони вкриті епідермою, яка має кутикулу з сольовими трихомами (з наук. літ.);
Потрапивши на поверхню рослини, радіонукліди можуть поглинатися її тканинами і проникати у внутрішню частину через клітини кутикули (з наук. літ.).
2. У тварин і людей – шар щільної речовини на вільній поверхні клітин епітелію, який переважно виконує захисну функцію.
Більшість ракоподібних мають добре розвинуту кутикулу (з наук. літ.);
Лусочки кутикули на волосинах людини щільно прилягають одна до одної (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кутикула — кути́кула іменник жіночого роду у рослин – тонка безструктурна плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел; у тварин і людей – шар щільної речовини, що вкриває поверхню клітин Орфографічний словник української мови
- кутикула — -и, ж., спец. 1》 У рослин – тонка безструктурна плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел. 2》 У тварин і людей – шар щільної речовини, що вкриває поверхню клітин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кутикула — кути́кула (від лат. cuticula – шкірка) 1. У тварин і людини – шар щільної речовини, що вкриває поверхню клітин покривної тканини – епітелію й виконує здебільшого захисну функцію. 2. У рослин К. – тонка неструктурна плівка, що вкриває покривну тканину (епідерміс) листків і молодих стебел. Словник іншомовних слів Мельничука
- кутикула — КУТИ́КУЛА, и, ж., спец. 1. У рослин — тонка безструктурна плівка, що вкриває покривну тканину листків і стебел. В дорослому стані стебло конопель має чотири основних типи тканин — кору, твірну тканину, деревину і серцевину. Словник української мови в 11 томах