кутюма
кутю́ма
(франц. coutume, букв. – звичай)
місцеве звичаєве право у феодальній Франції (склалося в 11 – 12 ст.), що регулювало, головним чином, майнові та сімейні відносини. Остаточно скасоване в 1804 р.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кутюма — КУТЮ́МА, и, ж. У середньовічній Франції – місцеве звичаєве право, що регулювало здебільшого майнові та сімейні відносини. Кутюма була остаточно скасована в 1804 році (з навч. літ.); У XV ст. у Франції було близько 60 провінційних і понад 300 місцевих кутюм (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах