1. Словник української мови у 20 томах

кутюма

КУТЮ́МА, и, ж.

У середньовічній Франції – місцеве звичаєве право, що регулювало здебільшого майнові та сімейні відносини.

Кутюма була остаточно скасована в 1804 році (з навч. літ.);

У XV ст. у Франції було близько 60 провінційних і понад 300 місцевих кутюм (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутюма — кутю́ма (франц. coutume, букв. – звичай) місцеве звичаєве право у феодальній Франції (склалося в 11 – 12 ст.), що регулювало, головним чином, майнові та сімейні відносини. Остаточно скасоване в 1804 р. Словник іншомовних слів Мельничука