легіслатура

легіслату́ра

[від лат. lex (1еgis) – закон і latus – внесений, встановлений]

1. В буржуазному державному праві законний строк, а також фактичний період діяльності, повноважень законодавчого органу.

2. Сукупність законодавчих органів у якійсь країні.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легіслатура — легіслату́ра іменник жіночого роду законодавча влада Орфографічний словник української мови
  2. легіслатура — -и, ж. 1》 У законодавстві деяких країн – період діяльності законодавчого органу одного скликання або виборного посадового діяча; термін його законних повноважень. 2》 У Великій Британії, у багатьох штатах США та деяких інших країнах – назва законодавчих органів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легіслатура — ЛЕГІСЛАТУ́РА, и, ж. 1. Повноваження, а також період діяльності виборного представницького органу. Парламент, його окреме скликання й законодавчу владу загалом у юридичній теорії іноді характеризують як легіслатуру (із журн. Словник української мови у 20 томах
  4. легіслатура — рос. легислатура 1. В державному праві окремих європейських країн законний строк, а також визначений період діяльності, повноважень законодавчого органу. 2. Сукупність законодавчих актів певної країни. Eкономічна енциклопедія