легіслатура

ЛЕГІСЛАТУ́РА, и, ж.

1. Повноваження, а також період діяльності виборного представницького органу.

Парламент, його окреме скликання й законодавчу владу загалом у юридичній теорії іноді характеризують як легіслатуру (із журн.);

Під гаслом гармонізації придністровського і російського законодавства в проекті конституції зникло обмеження двох послідовних легіслатур для глави держави (з газ.).

2. Назва законодавчих органів у деяких країнах.

Заради послаблення “урядової тиранії” передбачалось, згідно з ідеями Джона Локка про верховенство законів, посилити законодавчу владу – легіслатури штатів (з наук. літ.);

У роботі Думки про уряд (1776 р.) Адамс захищав достоїнства двопалатної легіслатури (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легіслатура — легіслату́ра іменник жіночого роду законодавча влада Орфографічний словник української мови
  2. легіслатура — -и, ж. 1》 У законодавстві деяких країн – період діяльності законодавчого органу одного скликання або виборного посадового діяча; термін його законних повноважень. 2》 У Великій Британії, у багатьох штатах США та деяких інших країнах – назва законодавчих органів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легіслатура — легіслату́ра [від лат. lex (1еgis) – закон і latus – внесений, встановлений] 1. В буржуазному державному праві законний строк, а також фактичний період діяльності, повноважень законодавчого органу. 2. Сукупність законодавчих органів у якійсь країні. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. легіслатура — рос. легислатура 1. В державному праві окремих європейських країн законний строк, а також визначений період діяльності, повноважень законодавчого органу. 2. Сукупність законодавчих актів певної країни. Eкономічна енциклопедія