легіслатура
ЛЕГІСЛАТУ́РА, и, ж.
1. Повноваження, а також період діяльності виборного представницького органу.
Парламент, його окреме скликання й законодавчу владу загалом у юридичній теорії іноді характеризують як легіслатуру (із журн.);
Під гаслом гармонізації придністровського і російського законодавства в проекті конституції зникло обмеження двох послідовних легіслатур для глави держави (з газ.).
2. Назва законодавчих органів у деяких країнах.
Заради послаблення “урядової тиранії” передбачалось, згідно з ідеями Джона Локка про верховенство законів, посилити законодавчу владу – легіслатури штатів (з наук. літ.);
У роботі Думки про уряд (1776 р.) Адамс захищав достоїнства двопалатної легіслатури (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легіслатура — легіслату́ра іменник жіночого роду законодавча влада Орфографічний словник української мови
- легіслатура — -и, ж. 1》 У законодавстві деяких країн – період діяльності законодавчого органу одного скликання або виборного посадового діяча; термін його законних повноважень. 2》 У Великій Британії, у багатьох штатах США та деяких інших країнах – назва законодавчих органів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легіслатура — легіслату́ра [від лат. lex (1еgis) – закон і latus – внесений, встановлений] 1. В буржуазному державному праві законний строк, а також фактичний період діяльності, повноважень законодавчого органу. 2. Сукупність законодавчих органів у якійсь країні. Словник іншомовних слів Мельничука
- легіслатура — рос. легислатура 1. В державному праві окремих європейських країн законний строк, а також визначений період діяльності, повноважень законодавчого органу. 2. Сукупність законодавчих актів певної країни. Eкономічна енциклопедія