1. Словник іншомовних слів Мельничука

логофет

логофе́т

(від грец. λογοθέτης – той, що встановлює рахунок)

у Візантії назва деяких вищих державних урядовців, що відали фінансами, поштою, зовнішньою політикою, контролем над провінціями; хранитель патріаршої печатки.

¤ Л. великий – найвищий придворний боярський чин у Молдавській державі 14 – 19 ст.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. логофет — Логофе́т: — завідувач патріаршої канцелярії і архіву у візантійській церкві [34] — хранитель патріаршої печатки (у Візантії), вищий державний сан (у Молдавії та ін.) [30] Словник з творів Івана Франка
  2. логофет — логофе́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. логофет — -а, ч. 1》 У Візантії – назва деяких вищих державних посад, що відали імператорською скарбницею та ін. 2》 У Молдавській державі 15-19 ст.: Великий логофет — вищий державний чин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. логофет — ЛОГОФЕ́Т, а, ч., іст. У Візантії, Молдові – назва деяких найвищих державних посад. Імператор Василь велів логофету, що впав перед ним ниць, привести проедра Василя. Ждати йому не довелось (С. Словник української мови у 20 томах