логофет
ЛОГОФЕ́Т, а, ч., іст.
У Візантії, Молдові – назва деяких найвищих державних посад.
Імператор Василь велів логофету, що впав перед ним ниць, привести проедра Василя. Ждати йому не довелось (С. Скляренко);
Люди логофета стали веред ним [Кандихом] стіною і тим нагадали: пора й честь знати (Д. Міщенко);
– Віддайте його [варвара] тому, хто виплатить за нього логофету казни кентинарій золота (П. Загребельний).
(1) Логофе́т вели́кий:
а) високий державний урядовець у Візантії, відповідальний за імператорську скарбницю, податки, патріаршу печатку і т. ін.
Посада великий логофет з'явилася за правління Олексія I Комніна (1081–1118) для нагляду та координації діяльності інших державних служб (з навч. літ.);
б) канцлер, зберігач державної печатки й секретар господарської канцелярії в Молдовській державі XV–XIX ст.
Великий логофет іноді виконував функції господаря Молдови, коли того не було в країні (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- логофет — Логофе́т: — завідувач патріаршої канцелярії і архіву у візантійській церкві [34] — хранитель патріаршої печатки (у Візантії), вищий державний сан (у Молдавії та ін.) [30] Словник з творів Івана Франка
- логофет — логофе́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- логофет — -а, ч. 1》 У Візантії – назва деяких вищих державних посад, що відали імператорською скарбницею та ін. 2》 У Молдавській державі 15-19 ст.: Великий логофет — вищий державний чин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- логофет — логофе́т (від грец. λογοθέτης – той, що встановлює рахунок) у Візантії назва деяких вищих державних урядовців, що відали фінансами, поштою, зовнішньою політикою, контролем над провінціями; хранитель патріаршої печатки. ¤... Словник іншомовних слів Мельничука