марксизм

маркси́зм

наука про найзагальніші закономірності розвитку природи, суспільства й мислення, про матеріальні основи, суспільні сили, шляхи і форми переходу людства від класового суспільства до безкласового, від капіталізму до комунізму, про перемогу соціалізму й побудову комуністичного суспільства. Основоположниками М. були К. Маркс і Ф. Енгельс. М. виник у 40-х pp. 19 ст., коли з розвитком капіталізму в передових європейських країнах загострилися класові суперечності між буржуазією і пролетаріатом і пролетаріат виступив на історичній арені як самостійна політична сила. М. є законним наступником найкращого, що створило людство в 19 ст. в особі німецької класичної філософії, англійської політичної економії, французького утопічного соціалізму. Основними складовими частинами М., органічно пов’язаними між собою, є філософія (діалектичний матеріалізм, історичний матеріалізм), політична економія та науковий комунізм. М. був величезним переворотом в історії суспільної думки, що відкрив нову еру в розвитку наукового пізнання. К. Маркс і Ф. Енгельс, спираючись на глибокий аналіз суспільно-економічних формацій, особливо капіталістичної, відкрили об’єктивні закони суспільного розвитку, вказали місце й значення свідомої діяльності людей в історичному процесі, довели неминучість заміни капіталізму соціалізмом, розкрили всесвітньо-історичну роль пролетаріату як могильника старого ладу й творця нового, комуністичного ладу. М. став теоретичною основою масового робітничого руху. На рубежі 19 – 20 ст. центром дальшого розвитку М., народження ленінізму, створення мар-ксизму-ленінізму як єдиного стрункого вчення стала Росія, куди в цей час перемістився центр світового революційного руху. Ленінізм є марксизмом нової історичної епохи – епохи імперіалізму і пролетарських революцій, краху колоніалізму і перемоги національно-визвольних рухів, епохи переходу людства від капіталізму до соціалізму та будівництва комуністичного суспільства. Марксизм-ленінізм – науковий світогляд пролетаріату та його комуністичної партії, теоретична основа комуністичного будівництва в СРСР та інших соціалістичних країнах, наукова база стратегії і тактики міжнародного комуністичного і робітничого руху, ідейна підвалина його єдності. В. І. Ленін розробив учення про імперіалізм як найвищу стадію капіталізму і переддень соціалістичної революції, відкрив закон нерівномірності економічного й політичного розвитку капіталістичних країн в умовах імперіалізму, на основі аналізу особливостей імперіалізму зробив висновок про можливість перемоги соціалістичної революції спочатку в кількох або в одній, окремо взятій, країні. Важливим відкриттям є ленінське вчення про переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, про гегемонію пролетаріату в буржуазно-демократичній революції. Велика заслуга В. І. Леніна в тому, що він розкрив загальні закономірності, рушійні сили розвитку комуністичної формації, розробив конкретну науково обгрунтовану програму побудови соціалізму й комунізму в СРСР.Керуючись марксистсько-ленінською теоретичною спадщиною, узагальнюючи досвід будівництва соціалізму в СРСР, міжнародного комуністичного руху, національно-визвольних революцій, КПРС і братні комуністичні й робітничі партії, розвивають далі марксизм-ленінізм. їх внеском у марксизм-ленінізм є розробка питання про можливість мирного співіснування держав з різним суспільним ладом, різноманітність шляхів переходу до соціалізму, закономірності розвинутого соціалізму та його переростання у комунізм, зокрема про перетворення держави диктатури пролетаріату на загальнонародну державу, про закономірності розвитку світового революційного процесу тощо. Марксизм-ленінізм розвивається в непримиренній боротьбі проти антикомунізму та інших проявів реакційної буржуазної ідеології. Марксистсько-ленінське вчення є непереможним прапором у боротьбі за побудову комунізму.