1. Словник іншомовних слів Мельничука

мер

(франц. maire, від лат. major – старший)

у ряді буржуазних країн виборна службова особа, що очолює місцеві органи самоврядування.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мер — мер іменник чоловічого роду, істота міський голова Орфографічний словник української мови
  2. мер — -а, ч. 1》 Голова міської адміністрації. || Глава виконавчої влади в місті. 2》 Голова муніципалітету в ряді країн (США, Англії, Франції тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мер — Посадник, див. бургомістр, градоначальник Словник чужослів Павло Штепа
  4. мер — МЕР, а, ч. Виборча особа, що очолює місцеві органи самоврядування. Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши (Леся Українка); У Кардіффі нас прийняла мер міста, лейбористка Єлена Еванс (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. мер — I у Франції виборний гол. муніципальної ради, водночас представник державної адміністрації у громаді. II найменша частинка, яка повторюється, молекули полімеру. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мер — Мер, -ра; ме́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мер — МЕР, а, ч. Голова муніципалітету в ряді країн (США, Англії, Франції тощо). Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши (Л. Укр., IV, 1954, 198); У Кардіффі нас прийняла мер міста, лейбористка Єлена Еванс (Наука.., 1, 1960, 59). Словник української мови в 11 томах
  8. мер — рос. мэр виборна особа, яка очолює міські органи самоврядування. В Україні — міський голова. Eкономічна енциклопедія