метафізика

метафі́зика

(від грец. μετά та φυσικά – після фізики)

1. В ідеалістичній філософії наука про надчуттєві принципи буття.

2. Протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв’язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному стані.

3. Переносно – щось умоглядне, абстрактне й тому малозрозуміле.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

метафізика — метафі́зика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
метафізика — -и, ж. 1》 Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. Великий тлумачний словник сучасної мови
метафізика — МЕТАФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Метод пізнання у філософії, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. 2. Філософське вчення про незмінні начала світу, що не піддаються досліду. Словник української мови у 20 томах
метафізика — Філософська дисципліна, під якою розуміється загальна теорія буття, наука про буття як буття (арістотелізм, томізм), ототожнювана інколи з онтологією; наука про те, що не підлягає почуттям, будучи нематеріальним (Р. Декарт, Ґ. Універсальний словник-енциклопедія
метафізика — МЕТАФІЗИКА (від грецьк. μετά; φνσικά — після фізики) — філософське вчення про надчуттєві принципи та першооснови буття. Термін "М." ввів систематизатор творів Аристотеля Андронік Родоський (І ст. до н.е. Філософський енциклопедичний словник
метафізика — Метафі́зика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
метафізика — МЕТАФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв’язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. Словник української мови в 11 томах