метафізика
Філософська дисципліна, під якою розуміється загальна теорія буття, наука про буття як буття (арістотелізм, томізм), ототожнювана інколи з онтологією; наука про те, що не підлягає почуттям, будучи нематеріальним (Р. Декарт, Ґ. Ляйбніц); міркування над тим, що належить до апріорного знання чистого розуму, перебуваючи поза дослідом (І. Кант).
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- метафізика — метафі́зика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- метафізика — -и, ж. 1》 Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метафізика — МЕТАФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Метод пізнання у філософії, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв'язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. 2. Філософське вчення про незмінні начала світу, що не піддаються досліду. Словник української мови у 20 томах
- метафізика — метафі́зика (від грец. μετά та φυσικά – після фізики) 1. В ідеалістичній філософії наука про надчуттєві принципи буття. 2. Протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв’язком... Словник іншомовних слів Мельничука
- метафізика — МЕТАФІЗИКА (від грецьк. μετά; φνσικά — після фізики) — філософське вчення про надчуттєві принципи та першооснови буття. Термін "М." ввів систематизатор творів Аристотеля Андронік Родоський (І ст. до н.е. Філософський енциклопедичний словник
- метафізика — Метафі́зика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- метафізика — МЕТАФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв’язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. Словник української мови в 11 томах