1. Словник іншомовних слів Мельничука

натурфілософія

натурфілосо́фія

(від лат. natura – природа і філософія)

система уявлень про природу, переважно умоглядних, яка прагнула дати всеохоплюючу картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних, заміняла невідомі тоді їй дійсні зв’язки явищ ідеальними, фантастичними зв’язками. Виникла ще в античності, але особливого розвитку досягла у 17–18 ст.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натурфілософія — натурфілосо́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. натурфілософія — -ї, ж. Учення, що намагалося дати систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних, відірваних від практики умовиводах; філософія природи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натурфілософія — НАТУРФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж. Філософське вчення, що умоглядно пояснювало природу, яку розглядало в її цілісності; філософія природи. Філософські побудови систем природи, так звана натурфілософія, включали в себе не лише геніальні ідеї, а й багато різноманітних нісенітниць (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. натурфілософія — НАТУРФІЛОСОФІЯ (від лат. natura — природа) — філософське умоглядне вчення про природу як цілісність. Термін "Н." введений у філософський обіг стоїками (Сенека). Як зміст поняття... Філософський енциклопедичний словник
  5. натурфілософія — Натурфілосо́фія, -фії, -фією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. натурфілософія — НАТУРФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж. Учення, що намагалось дати систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних, відірваних від практики умовиводах; філософія природи. Словник української мови в 11 томах