1. Словник української мови в 11 томах

натурфілософія

НАТУРФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж. Учення, що намагалось дати систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних, відірваних від практики умовиводах; філософія природи.

Уже в натурфілософії стародавніх греків внутрішня суперечливість тіл природи пов’язується з їх будовою і якісними перетвореннями (Знання.., 11, 1965, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натурфілософія — натурфілосо́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. натурфілософія — -ї, ж. Учення, що намагалося дати систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних, відірваних від практики умовиводах; філософія природи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натурфілософія — НАТУРФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж. Філософське вчення, що умоглядно пояснювало природу, яку розглядало в її цілісності; філософія природи. Філософські побудови систем природи, так звана натурфілософія, включали в себе не лише геніальні ідеї, а й багато різноманітних нісенітниць (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. натурфілософія — натурфілосо́фія (від лат. natura – природа і філософія) система уявлень про природу, переважно умоглядних, яка прагнула дати всеохоплюючу картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. натурфілософія — НАТУРФІЛОСОФІЯ (від лат. natura — природа) — філософське умоглядне вчення про природу як цілісність. Термін "Н." введений у філософський обіг стоїками (Сенека). Як зміст поняття... Філософський енциклопедичний словник
  6. натурфілософія — Натурфілосо́фія, -фії, -фією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)