1. Словник іншомовних слів Мельничука

нормативний

нормати́вний

(франц. normatif, від лат. norma – правило)

1. Той, що встановлює норму, стандарти, визначає правила;

¤ н. акт – державний акт, що містить норми права.

2. Н-а етика – розділ етики, що вивчає зміст понять добра й зла, обов’язку, совісті, відповідальності, честі й гідності та ін., визначає мету вчинків, мотиви поведінки людей тощо.

3. Н-а логіка – логічна теорія виведення, засновками якого є норми або комбінації норм з певними фактичними твердженнями.

4. Н-а граматика – тип граматики, в якій містяться вказівки на найбільш придатні для використання граматичні конструкції.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нормативний — нормати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нормативний — [норматиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. нормативний — -а, -е. 1》 Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Нормативний наголос. Нормативна частина змісту навчання — обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нормативний — Міродайний, міродатний, обов'язковий Словник чужослів Павло Штепа
  5. нормативний — НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей [“Русско-украинский”], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (М. Рильський); Нормативний наголос. 2. Який відповідає нормативу, встановлений нормативом. Нормативні запаси сировини. Словник української мови у 20 томах
  6. нормативний — Нормати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нормативний — НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей ["Русско-украинский"], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (Рильський, III, 1956, 66); Нормативний наголос. Словник української мови в 11 томах