нормативний

нормати́вний

-а, -е.

1》 Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Нормативний наголос.

Нормативна частина змісту навчання — обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Нормативний акт — офіційний писемний документ, що приймається уповноваженим органом; встановлює, змінює або відміняє норми права.

Нормативний документ — документ, який містить норми, правила, загальні принципи, процедури чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів.

2》 Який відповідає нормативу, встановлений нормативом. Нормативні запаси сировини.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

нормативний — нормати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
нормативний — [норматиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
нормативний — Міродайний, міродатний, обов'язковий Словник чужослів Павло Штепа
нормативний — НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей [“Русско-украинский”], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (М. Рильський); Нормативний наголос. 2. Який відповідає нормативу, встановлений нормативом. Нормативні запаси сировини. Словник української мови у 20 томах
нормативний — нормати́вний (франц. normatif, від лат. norma – правило) 1. Той, що встановлює норму, стандарти, визначає правила; ¤ н. акт – державний акт, що містить норми права. Словник іншомовних слів Мельничука
нормативний — Нормати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нормативний — НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей ["Русско-украинский"], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (Рильський, III, 1956, 66); Нормативний наголос. Словник української мови в 11 томах