нотаріат
нотаріа́т
(від нотаріус)
система органів, що посвідчують права й факти, які мають юридичне значення, зокрема засвідчують вірність копій і виписок з документів, факту і часу пред’явлення документа тощо. Н. вчиняє і інші дії, передбачені законом про нього (напр., в СРСР вживає заходів щодо охорони майна, яке залишилося після померлих, прийняття в депозит).
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нотаріат — нотаріа́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нотаріат — -у, ч. Система органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нотаріат — НОТАРІА́Т, у, ч. Система державних органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення. Судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства... Словник української мови у 20 томах
- нотаріат — НОТАРІА́Т, у, ч. Система державних органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення. На міністерства юстиції СРСР і союзних республік покладено справу підготовки і перепідготовки кадрів для системи міністерства юстиції... Словник української мови в 11 томах
- нотаріат — рос. нотариат (від латин. notarius — писар, секретар) — система юридичних установ, на які покладено посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення (правових актів). Eкономічна енциклопедія