1. Словник української мови у 20 томах

нотаріат

НОТАРІА́Т, у, ч.

Система державних органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення.

Судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатур (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нотаріат — нотаріа́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нотаріат — -у, ч. Система органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нотаріат — нотаріа́т (від нотаріус) система органів, що посвідчують права й факти, які мають юридичне значення, зокрема засвідчують вірність копій і виписок з документів, факту і часу пред’явлення документа тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. нотаріат — НОТАРІА́Т, у, ч. Система державних органів, завданням яких є посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення. На міністерства юстиції СРСР і союзних республік покладено справу підготовки і перепідготовки кадрів для системи міністерства юстиції... Словник української мови в 11 томах
  5. нотаріат — рос. нотариат (від латин. notarius — писар, секретар) — система юридичних установ, на які покладено посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення (правових актів). Eкономічна енциклопедія