оазис
оа́зис, оа́за
1. Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки наявності води різко виділяється серед навколишніх просторів розвитком рослинності. Від назви давньоєгипетського м. Оасії.
2. Переносно – місце, явище або подія, що становлять відрадний виняток.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оазис — оа́зис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- оазис — [оазиес] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- оазис — -у, ч. Родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю і прісною водою. || перен. Ділянка землі, місцевість, що відрізняється від навколишнього оточення більшою кількістю рослинності. || перен., перев. з означ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оазис — ОА́ЗИС, у, ч. Місце в пустелі або напівпустелі, де є рослинність і прісна вода. В тих місцях [Сахари], де на поверхню виходять підземні води, біля джерел і колодязів розташовані оазиси з фініковими пальмами та акаціями (з навч. літ.); // перен. Словник української мови у 20 томах
- оазис — ОА́ЗИС, у, ч. Родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю і прісною водою. В тих місцях [Сахари], де на поверхню виходять підземні води, біля джерел і колодязів розташовані оазиси з фініковими пальмами та акаціями (Фіз. геогр.. Словник української мови в 11 томах