оазис

ОА́ЗИС, у, ч. Родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю і прісною водою.

В тих місцях [Сахари], де на поверхню виходять підземні води, біля джерел і колодязів розташовані оазиси з фініковими пальмами та акаціями (Фіз. геогр.., 6, 1957, 129);

// перен. Ділянка землі, місцевість, що відрізняється від навколишнього оточення більшою кількістю рослинності.

Мені уявилося розкішно-запашне квітування білястого куща в оазисі степового асканійського підсоння (Ле, Право.., 1957, 7);

Він ще не розповів їм, яким трудом був викоханий цей єдиний живий оазис серед відкритого степу (Гончар, II, 1959, 386);

*У порівн. Мов оазис, в чистім полі Село зеленіє (Шевч., II, 1963, 172);

Довгий шлях,.. І раптом, як оазис у Сахарі, Будівля, набік схилена давно… (Рильський, II, 1956, 65);

// перен., перев. з означ. Про те, що є відрадним винятком на загальному фоні.

— Признайся одверто, перед самим собою, чи ти тоді не був щасливий? Чи я не була квітчастим оазисом у твоїм життю [житті]? (Фр., IV, 1950, 354);

З гори я ще раз охоплюю оком комуну і її околиці. Мимохіть думаю: степовий культурний оазис (Ірчан, II, 1958, 390).