1. Словник української мови в 11 томах

оаза

ОА́ЗА, и, ж. Те саме, що оа́зис.

Високі статурні пальми росли під палаючим сонцем. Це була оаза серед пустинних пісків (Дмит., Наречена, 1959, 24);

Тепер Кирило ходив вже не сам — панна Устя знала чудові куточки, оази квіток (Коцюб., II, 1955, 213);

*У порівн. Виринали на обрії принадними оазами барвисті села (Кулик, Записки консула, 1958, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оаза — оа́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оаза — (в пустелі) зелений острів з водою, сов. оазис; П. райський куток, щаслива гавань. Словник синонімів Караванського
  3. оаза — -и, ж. Те саме, що оазис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оаза — ОА́ЗА, и, ж. Те саме, що оа́зис. Високі статурні пальми росли під палаючим сонцем. Це була оаза серед пустинних пісків (Л. Дмитерко); Дорога до Хіви веде через бавовникові поля Хорезмської оази (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. оаза — Обмежена ділянка пустелі чи напівпустелі навколо джерела, місця виступаючих близько поверхні підземних вод або вздовж ріки; буйна рослинність. Універсальний словник-енциклопедія
  6. оаза — Оа́за, -зи, -зі; оа́зи, оа́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)