1. Словник української мови у 20 томах

оаза

ОА́ЗА, и, ж.

Те саме, що оа́зис.

Високі статурні пальми росли під палаючим сонцем. Це була оаза серед пустинних пісків (Л. Дмитерко);

Дорога до Хіви веде через бавовникові поля Хорезмської оази (з наук.-попул. літ.);

Так у спеку, в пустелі, мандрівці трудні Хоч і бачать оазу – не вірять у тривок (Леся Українка);

* У порівн. О щастя, вкрите, мов оаза в млі (Уляна Кравченко);

Станція виросла, як оаза в степовому океані ночі (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оаза — оа́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оаза — (в пустелі) зелений острів з водою, сов. оазис; П. райський куток, щаслива гавань. Словник синонімів Караванського
  3. оаза — -и, ж. Те саме, що оазис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оаза — Обмежена ділянка пустелі чи напівпустелі навколо джерела, місця виступаючих близько поверхні підземних вод або вздовж ріки; буйна рослинність. Універсальний словник-енциклопедія
  5. оаза — Оа́за, -зи, -зі; оа́зи, оа́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. оаза — ОА́ЗА, и, ж. Те саме, що оа́зис. Високі статурні пальми росли під палаючим сонцем. Це була оаза серед пустинних пісків (Дмит., Наречена, 1959, 24); Тепер Кирило ходив вже не сам — панна Устя знала чудові куточки, оази квіток (Коцюб. Словник української мови в 11 томах