оаза
Обмежена ділянка пустелі чи напівпустелі навколо джерела, місця виступаючих близько поверхні підземних вод або вздовж ріки; буйна рослинність. 
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оаза — оа́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- оаза — (в пустелі) зелений острів з водою, сов. оазис; П. райський куток, щаслива гавань. Словник синонімів Караванського
- оаза — -и, ж. Те саме, що оазис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оаза — ОА́ЗА, и, ж. Те саме, що оа́зис. Високі статурні пальми росли під палаючим сонцем. Це була оаза серед пустинних пісків (Л. Дмитерко); Дорога до Хіви веде через бавовникові поля Хорезмської оази (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- оаза — Оа́за, -зи, -зі; оа́зи, оа́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оаза — ОА́ЗА, и, ж. Те саме, що оа́зис. Високі статурні пальми росли під палаючим сонцем. Це була оаза серед пустинних пісків (Дмит., Наречена, 1959, 24); Тепер Кирило ходив вже не сам — панна Устя знала чудові куточки, оази квіток (Коцюб. Словник української мови в 11 томах